Свіча пам’яті
Свічу пам ‘яті тримаю,
А серце в грудях так щемить,
Коли про сотню пригадаю
Небесних Ангелів блакить.Не забуваймо тих героїв,
Що на майдані полягли,
Що не вернулися до дому
За нас своє життя дали.І тих, що в східній Україні
На полі бою полягли.
Їх імена вже на граніті,
А душі вічність осягли.Не судилось їм віку дожити
На своїм, Богом даній землі,
А судилось навіки спочити,
У глибокій і сирій землі.Усі вони життя віддали
За нас з тобою друже мій,
Щоб діти й правнуки не знали
Знущань, наруг від ворогів.Щоб не гриміли вже гармати
У полі жито щоб цвіло,
Щоб не чекала сина мати
Приклавши руку над чолом.Хай ця свіча завжди палає
Для всіх майбутніх поколінь.
А ми в молитвах їх згадаєм
На віки вічнії Амінь.
Посвята Тарасу
Я кобзаря в руках тримаю
І завжди його читаю,
Бо Тарас – це наш Пророк
За ним ідім за кроком крок.Бо Тарас – це батько наш
Його вивчаймо повсякчас.
І ми його малі онуки
За нас терпів він важкі муки.Сидів по тюрмах, казематах
У снах лиш бачив рідну хату.
І мати й батько біля нього
А як проснувсь – нема нікого.Лиш холод й голод навкруги,
Закуті руки в ланцюги.
О Милий Боже України!
Звільни з оков та із руїниПрости цих нелюдів – катів
Зроби,щоб розум їх прозрів.
Та наверни на вірний шлях
Молю й благаю Боже наш!Щоб люди жили в Україні
Вільній, любій і єдиній.
Щоб не знали мук, біди
Щасливі були назавждиТож за цей великий скарб,
Що дарував нам наш Тарас.
Ми незабудемо тебе Пророче
Клянемося Тобі охоче.
Любов Корпесьо