Свіча пам’яті

Свічу пам ‘яті тримаю,
А серце в грудях так щемить,
Коли про сотню пригадаю
Небесних Ангелів блакить.

Не забуваймо тих героїв,
Що на майдані полягли,
Що не вернулися до дому
За нас своє життя дали.

І тих, що в східній Україні
На полі бою полягли.
Їх імена вже на граніті,
А душі вічність осягли.

Не судилось їм віку дожити
На своїм, Богом даній землі,
А судилось навіки спочити,
У глибокій і сирій землі.

Усі вони життя віддали
За нас з тобою друже мій,
Щоб діти й правнуки не знали
Знущань, наруг від ворогів.

Щоб не гриміли вже гармати
У полі жито щоб цвіло,
Щоб не чекала сина мати
Приклавши руку над чолом.

Хай ця свіча завжди палає
Для всіх майбутніх поколінь.
А ми в молитвах їх згадаєм
На віки вічнії Амінь.

Посвята Тарасу

Я кобзаря в руках тримаю
І завжди його читаю,
Бо Тарас – це наш Пророк
За ним ідім за кроком крок.

Бо Тарас – це батько наш
Його вивчаймо повсякчас.
І ми його малі онуки
За нас терпів він важкі муки.

Сидів по тюрмах, казематах
У снах лиш бачив рідну хату.
І мати й батько біля нього
А як проснувсь – нема нікого.

Лиш холод й голод навкруги,
Закуті руки в ланцюги.
О Милий Боже України!
Звільни з оков та із руїни

Прости цих нелюдів – катів
Зроби,щоб розум їх прозрів.
Та наверни на вірний шлях
Молю й благаю Боже наш!

Щоб люди жили в Україні
Вільній, любій і єдиній.
Щоб не знали мук, біди
Щасливі були назавжди

Тож за цей великий скарб,
Що дарував нам наш Тарас.
Ми незабудемо тебе Пророче
Клянемося Тобі охоче.

Любов Корпесьо